Людиноподібний робот — це робот, будова тіла якого наслідує людину: він має тулуб, дві ноги, дві руки з кистями та зазвичай голову із сенсорами. Сенс такої подоби не в тому, щоб наслідувати людину заради самого наслідування, а в практичному міркуванні — наш світ увесь спроектований для людського тіла. Сходи, ручки, інструменти, стелажі, авто й робочі місця розраховані на істоту нашого розміру, яка ходить на двох ногах і має руки. Робот із людською формою теоретично міг би користуватися цими середовищами без змін, на відміну від спеціалізованих машин, заради яких доводиться пристосовувати саме середовище.
Характерною рисою є велика кількість ступенів свободи — зазвичай кілька десятків — що дає роботові універсальність, але водночас ускладнює керування всім тілом і утримання рівноваги під час ходьби на двох ногах. Саме біпедна (двонога) хода та вправна маніпуляція належать до найважчих завдань робототехніки, що ілюструє парадокс Моравека: те, що для людини легко, зазвичай для машини найважче.
Сьогодні ця галузь напрочуд широка. Поряд із промисловими роботами, які прямують на склади й заводи — Tesla Optimus, Figure 03, Apollo — існують доступні за ціною дослідницькі платформи на кшталт Unitree G1, динамічно потужний Atlas, а також роботи, орієнтовані на домівку чи розваги. Вони відрізняються висотою (зазвичай 120–180 cm), масою, вантажопідйомністю та мірою автономності.
Людиноподібних роботів часто описують як вершину втіленого ШІ (embodied AI). Проте реалістичний погляд розрізняє гіп і реальний стан справ: тоді як апаратне забезпечення робить швидкі поступи, надійна загальна автономність у неструктурованому середовищі залишається нерозв’язаною, і більшість розгортань поки що пілотні або асистовані телеоперацією.