Тактильний сенсор — це пристрій, який зчитує дотик, тобто контакт, тиск, а в досконаліших виконаннях і ковзання, вібрації чи текстуру поверхні. Для робота він виконує функцію дотику — чуття, яке люди вважають самоочевидним, але яке для надійної маніпуляції є абсолютно засадничим. Коли він покриває більшу площу робота, говорять про штучну шкіру (electronic skin, e-skin).
Дотик при маніпуляції незамінний. Коли ми піднімаємо склянку, ми постійно підсвідомо регулюємо силу хвату залежно від того, чи вона нам не ковзає — і робимо це саме завдяки дотику в пальцях, а не зором. Робот без тактильного зворотного зв’язку перебуває в невигідному становищі: крихкий предмет він або впустить, або розчавить, бо не розпізнає, наскільки міцно його тримає. Тому вправні руки обладнують тактильними сенсорами в пальцях і долоні, щоб кінцевий ефектор міг тонко пристосувати хват.
Існує кілька технологій зчитування дотику. Резистивні та ємнісні сенсори вимірюють зміну електричних властивостей при стисканні, оптичні сенсори стежать за деформацією пружної поверхні камерою, інші використовують зчитування магнітного поля. Метою є якомога більша щільність і чутливість при збереженні стійкості та розумної ціни. Tesla в Optimus додала пальцям м’який захисний шар, який зберігає тактильне зчитування й дає змогу поводитися навіть із крихкими предметами; на достовірне наслідування людського дотику робить ставку і Phoenix від Sanctuary AI.
Тактильні сенсори близькі до силомоментних сенсорів, але різняться масштабом: F/T-сенсор вимірює сумарну силу в зап’ясті, тоді як тактильний сенсор картографує розподіл тиску на поверхні пальців. Розробка штучної шкіри є однією зі складних царин робототехніки — окрім чутливості, сенсори мають витримувати тисячі дотиків без зношування й надавати дані достатньо швидко. Добрий дотик при цьому є одним із ключів до того, щоб втілений інтелект (embodied AI) опанував справді вправну роботу в реальному світі.