Телеоперація означає, що роботом у реальному часі дистанційно керує людина. Оператор зазвичай має на собі сенсорний костюм (motion capture), VR-окуляри або тримає спеціальні контролери, а робот копіює його рухи. При цьому він бачить світ очима (камерами) робота й може відчувати навіть силу в його руках. Для гуманоїдів телеоперація ключова з двох причин.
По-перше, вона дає змогу роботові виконати завдання, на яке він ще не має власної автономної програми — людина просто „проклацує” його руками робота. Сьогодні це звична річ у публічних демонстраціях і пілотних розгортаннях, де цілком самостійна поведінка ще не є надійною.
По-друге, і це в довгостроковій перспективі важливіше, телеоперація є головним джерелом якісних тренувальних даних. Коли оператор проводить роботом завдання сто разів, виникає набір даних із пар „що робот бачив → як він рухнувся”. Із них потім вчиться автономна політика такими методами, як імітаційне навчання і поведінкове клонування. Цей колообіг збирання даних і покращення моделі позначають як маховик даних.
Конкретні приклади добре задокументовані. Tesla Optimus довго збирав дані так, що оператори в motion-capture костюмах виконували роботом завдання; за пізнішою інформацією, Tesla переходить і до запису людей камерним ригом від першої особи. Sanctuary Phoenix будує свій підхід прямо на телеоперації як мості до автономії. Дослідницькі платформи на кшталт Reachy 2 пропонують телеоперацію як стандартну функцію для збирання даних.
Варто відрізняти галас від реальності: коли робот у відео виглядає надзвичайно вправним, законним є питання, чи він діє самостійно, чи ним хтось керує. Серйозні виробники сьогодні наводять цю різницю прозоро.